Художники

Бабинець Йосип Михайлович

Народився 8 лютого 1934 року в мальовничому селі Заріччя на Уманщині. Навчався в Ужгородському художньому училищі, яке закінчив у 1953 році. Далі тривали багаторічні наполегливі заняття малюванням та хореографією, танцями. Професійно зростав у Ленінградському інституті живопису, скульптури та архітектури імені Рєпіна. Шукав свою музу і в оформлювальному мистецтві. Вподобав малювання на пленерах.   Майже десяток років тому Йосип Бабинець потрапив на пленер до Угорщини. Ця поїздка повністю перевернула бачення митця. Й. Бабинець – закарпатський духом і походженням художник. Карпати назавжди у полотнах майстра.

Мошак Юрій Михайлович

Живописець. Народився 19 березня 1949 року в с. Раково Перечинського району. У 1979 році закінчив факультет художнього оформлення та ілюстрації книги Українського поліграфічного інституту ім. І. Федорова (м. Львів). Член Національної Спілки художників України з 1988 року. Учасник обласних, всеукраїнських і міжнародних художніх виставок. Учасник міжнародних пленерів. Персональна виставка творів відбулася у 1999 році в Ужгороді. Працював над оформленням церков сіл Тур’я-Пасіка , Мокре, відомі його композиції у пам’ять голодомору, сталінських репресій та жертв Чорнобиля. Проживає в Ужгороді.

Торбич Олександр Миколайович

Народився 19 травня 1933 року в м. Ужгород в родині вчителів. Закінчивши школу, пішов вчитися в Ужгородське училище прикладного мистецтва, де його вчителями були відомі художники Бокшай Й.Й., Ерделі А. та інші. Після закінчення училища, за порадою батьків, поступив на медичний факультет Ужгородського держуніверситету. З 1960 року по 1966 працював головним лікарем та невропатологом в с. Новоселиця Міжгірського району. Потім його перевели працювати в Перечинський район с. Порошково, а з 1968 по 2003 рік працював головним лікарем дільничної лікарні в с. Тур’я-Ремета. 

За час роботи в дільничній лікарні проявив себе чуйним, доброзичливим, грамотним спеціалістом. 

Поряд із медичною діяльністю Олександр Миколайович захоплювався мистецтвом. У творчому доробку О.Торбича понад 600 творів. Мав чотири персональні виставки в м. Ужгороді та одну в м. Києві. Несподіванкою для багатьох стало відкриття його як поета. Видав збірку поезій « Ще розквітають квіти на лугах». Помер у 2010 році.

Данилич Тарас Федорович

Народився 7 березня 1945 року в с. Тур’я-Поляна Перечинського району. У  1964 році закінчив відділення художньої обробки дерева Ужгородського училища прикладного мистецтва. Працює в галузі станкового живопису. Заслужений художник України, член Національної Спілки художників України з 1989 року. Головний мотив творчості художника – поезія буденності сільських сцен, поклоніння батьківщині, Вітчизні, Красі. З-під пензля майстра вийшло близько сотні робіт, що дало йому змогу у 1985, 1987, 1988 роках відкрити в Ужгороді персональні художні виставки. Знаний він  як художник і за рубежем, про що свідчить його участь в міжнародних художніх виставках (1991 – Братислава, 1992 – Чікаго, Будапешт, 1993 – Аусбург, 1994 – Гамбург, Берлін). Роботи дубриницького майстра пензля знаходяться в приватних колекціях у Чехії, Франції, Голандії.  Його твори прикрашають бібліотеку, а сам  він часто ділиться своїми художніми секретами з молодими художниками села.

Закарпатський художник нині продовжує працювати, оздоблюючи наш світ творіннями щедрих рук своїх.
У 2015 році нагороджений обласною премією ім. Й. Бокшая та А. Ерделі у галузі образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, у номінації живопису "За кращий традиційний реалістичний твір" - "Свято Преображення в Ужгороді".

Кашшай Антон Михайлович  (1921-1992) 

Український живописець, пейзажист, народився 24 лютого 1921 року в селі Дубриничі, у родині лісника. Освіту здобув в ужгородській гімназії, яку закінчив у 1939 році. Й. Бокшай, який викладав у гімназії рисунок, залучив талановитого юнака до світу мистецтва, навчив його основам професійної грамоти.

Після закінчення гімназії працює фінансовим працівником, продовжуючи творчі студії під керівництвом Й. Бокшая та А. Ерделі. Після закінчення Другої світової війни його призначено директором Ужгородських творчо-виробничих майстерень художнього фонду СРСР. В 1947 році вперше  експонує свої роботи на обласній виставці в Ужгороді. Через декілька років його роботи експонуються на республіканській виставці, а згодом -  у Ризі та Москві.

Народний художник УРСР (1964). Вчився у відомого майстра пензля Й. Бокшая. Найбільш відомі твори: „Долина рік Уж” (1952), „Перевал” (1954), „Під полонинами” (1963), „Пізня осінь” (1975) та інші. Твори А. М. Кашшая зберігаються в Державному музеї українського образотворчого мистецтва, у Закарпатському художньому музеї ім. Й. Бокшая. За самовіддану творчу працю художник був нагороджений орденом „Знак пошани”.

Помер видатний художник 1992 року в м. Ужгород, де і похований.

Лошак Іван Степанович(1913-1990)

Народився 24 лютого 1913  року в с.Дубриничі на Закарпатті. Спеціальну художню освіту він здобув в Українській студії пластичного мистецтва у Празі та в Чеській академії образотворчого мистецтва. Займався, головним чином, монументальною пластикою. Був він і добрим живописцем. Мав кілька персональних виставок своїх творів, останню разом із своєю дружиною Марією Леонтович, теж скульпторкою.

Помер І.І.Лошак  19 вересня 1990 року на 77-ому році життя у Пржібрамі в Чехії, а 28 вересня був похований   у Празі .

Пузакулич Андрій Васильович

Андрій Пузакулич своїм чародійним різцем оживляє дерев’яні пеньки та колоди, гілки та дошки. Він створює об’ємні фігури-персонажі (понад метр у висоту) з різноманітної тематики. Тут і працьовиті гуцули, і домашні звірі, міфологічні персонажі й казкові герої. Народився Андрій Васильович у 1955 році в м. Перечин. Закінчив Ужгородське училище прикладного мистецтва у 1976 році. Після закінчення училища, доля склалася так, що Андрій Васильович майже тридцять років нічим особливим себе не проявив, та на роду було написано, що настане час, коли його потаємна сила не витримає спокуси від бажання створювати дивовижні витвори з дерева. Нині Андрій Пузакулич перебуває у розквіті сил. Віриться, він ще не раз порадує нас своїми дивовижними витворами. Для цього у нього є дар Божий.

Лабанич Олексій Михайлович (1956 -2013)

Лабанич Олексій Михайлович народився 18 березня 1956 року в прекрасному куточку Карпат – Верхньому Синьовидному на Львівщині.

Коли йому було 5 років разом з батьками переїхали в Перечин до батьківської хати. Мати – Масляк Ольга родом з Львівщини, працювала в дитсадку. Батько Лабанич Михайло Васильович, пропрацював на Перечинському хімзаводі.

Родина Лабаничів завжди виховувалися на духовних та моральних засадах, адже прадід Олексія був греко-католицьким священником, а вуйко був дяком.

Навчався Лабанич Олексій Михайлович  у Перечинській середній школі. Уже в ранні роки пробудився талант до мистецтва, тому після 8 класу вступив в Ужгородську художнє училище. Свою першу картину «Човен» намалював в 13 років.

Трудову діяльність Олексій Михайлович розпочав у професійно-технічному училищі № 13 (зараз – Перечинський професійний ліцей). Далі у  Перечинській середній школі, вчителем малювання. Останній час у ДНЗ «Веселка». Олексій Михайлович був справжнім митцем від Бога. Красу рідного краю беріг для майбутніх поколінь у своїх витворах. У арсеналі його творчості налічується понад 100 картин різного жанру. Спочатку малював пейзажі, натюрморти, різьбив по дереву, залишивши після себе достойний творчий спадок. Подарував Перечинській школі-інтернат скульптуру дерев’яного Тура, яка прикрашає його подвір’я. Дитячому садочку «Веселка» прикрасив подвір’я своїми дерев’яними виробами. В останні роки почав малювати духовні образи. Мав на меті намалювати «Хресну дорогу» 14 стацій, але встиг намалювати лише чотири. Лишилися дві недомальовані картини, які він довершував уже в останні роки життя. Помер несподіваною смертю 14 жовтня 2013 року на 57 році життя.

 28 травня 2014 року, в приміщенні інформаційно - туристичного центру та музею м. Перечин, проводилась виставка «Мистецьке сяйво творчої душі»,  присвячена творчості перечинського самодіяльного художника Олексія Лабанича. Організаторами такої виставки стали БФ «Центр громадських ініціатив», особисто Андрій Вишняк та родина Лабанич. На виставці було представлено немало творів знаного і шанованого перечинця, майстра пензля – Олексія Лабанича.

На відкриття виставки прийшла не мала кількість людей, зокрема рідні,  представники Перечинської районної ради, райдержадміністрації, Перечинської міської ради, друзі, колеги та знайомі. Кожен з присутніх згадав Олексія, адже він зажди був хорошою творчою людиною, брав участь у житті міста, зокрема у створенні Перечинського герба.

                                        Щур Володимир Іванович (1942 – 2015)

Народився Володимир Щур 2 січня 1942 року у селі Волове Міжгірського району. Згодом батьки переїхали у с. Зарічово  на Перечинщині. Народне мистецтво лемків мало вагомий вплив на хлопця, визначило його життєвий і творчий шлях. Із 1960-го Володимир навчався в Ужгородському училищі прикладного мистецтва на відділі художньої обробки дерева. Міцні знання отримав від відомих майстрів.

Із 1969 року митець працює в майстернях Художфонду України. Уже в 70-х роках його роботи експонуються на виставках в Ужгороді, Києві, Угорщині, Чехословаччині. Твори митця були відзначені низкою дипломів та медаллю «За трудову доблесть». У 80-х роках майстер виконує масштабні держзамовлення, оформляє адміністративні та урядові будівлі, готелі, санаторії тощо. З 1985-го Володимир Щур – член Спілки художників України. Творчість митця останнього десятиліття характеризує пошук вічних філософських істин. Його доробок є вагомим набутком українського різьбярства другої половини ХХ століття.

25 лютого 2015 року відомий митець Володимир Щур відійшов у вічність. Він мав надзвичайно потужний вплив на розвиток монументального та декоративно-прикладного мистецтва Закарпаття другої половини ХХ століття.