Літератори Перечинщини

Козак Іван Юрійович

Поет, драматург. Народився 10 жовтня 1936 року в с.Туриця Перечинського району в сім’ї лісоруба. Закінчив семирічку в рідному селі, Луганський педагогічний інститут ім. Т.Шевченка, Вищу партійну школу при ЦК КП України.

Вірші почав писати ще зі школи, друкувався в районних та обласних газетах. Автор романів у віршах «Покута» (1992), «Прозріння» (1994), «Сповідь» (1996), що склали трилогію «Доле наша, хто ти?» (2005), роману у віршах «Віків передзвони»(2001), а також драматичних творів «Гомін Барвінкової долини» (1978), «Чарівна сопілка» (1998), одноактівок – «Кривавий березень» (1994), «Ненаські владоможці» (1999), драматичні твори „Гомін Срібної Землі” (2009), "На росяних отавах" (2018).

Член Національної спілки письменників України з 1995 року, лауреат обласної літературної премії ім. Ф. Потушняка 2005 року за роман у віршах «Доле наша, хто ти?», лауреат крайової премії ім. Августина Волошина 2007 року за історичну драму „Судний час” і літературної премії ім. Ф. Потушняка в номінації „Драматургія” (2009) за згадувану драму. У грудні 2019 року Іван Юрійович Козак став лауреатом Всеукраїнської літературної премії імені Зореслава. 

Голова Перечинської районної організації «Просвіта».

Мегела Юрій Васильович

Поет, народився 19 липня 1940 року в селі Мирча Великоберезнянського району. Навчався у Дубриницькій середній школі Перечинського району, згодом учителював у селі Люта Великоберезнянського району, був відповідальним секретарем перечинської районки, інструктором райвиконкому, заступником директора Перечинської загальноосвітньої школи, методистом районного відділу освіти.

Юрій Мегела – автор багатьох публікацій у періодиці, автор збірки віршів «Милішим стане світ» (2001), співавтор книги «З-під Бескидів – у світ» (2007), збірки „Слово як дар” (2009). Публікував свої вірші у мадридській газеті «Діаріо – 16», одержує численні відгуки вдячних іспанців за щедру українську відвертість. Член Національної спілки журналістів України.

Кул Юлій Антонович

Прозаїк, народився у селі Мокра Перечинського району 21 липня 1945 року, в багатодітній сім’ї вчителів. Закінчив факультет журналістики Львівського університету ім.І.Франка, працював на керівних посадах у Міжгірській і Перечинській районних газетах, «Молоді Закарпаття», «Карпатському краю». Свого часу навіть видавав цікаву приватну новинку «Моя газета». Не раз Юлій Антонович опинявся на відповідальних посадах: заступника голови Перечинського райвиконкому, районної ради, головного спеціаліста Ужанської екоінспекції.

За 25 років газетної практики Юлій Кул глибоко спізнав рідний край, водночас не сторонився і громадської роботи. У творчому набутку Юлія Кула солідна науково-дослідницька праця у співавторстві – з історії Перечина та Турянської долини в цілому. Автор повісті „Олені трублять зорю” (1989), історико-краєзнавчого нарису „Тур’я-Ремета” (2001). У співавторстві видано збірник „Перечин” (1999) і „Перечинщина – край закарпатських Бескидів” (2004). Причетний він і до багатьох інших подвижницьких справ рідних краян: розробки герба Перечинщини, геральдичних знаків Тур’я-Ремети, Туриці, Вільшинок.

Нариси – його улюблений жанр. Талановитий майстер пера, Юлій Кул завжди намагався і намагається привносити живий струмінь у справу. Член Національної спілки журналістів України.

Мулеса Василь Васильович

Прозаїк, народився 15 липня 1957 року в мальовничому селі Заричово Перечинського району в селянській родині. Здобувши освіту філолога в Ужгородському університеті, спочатку працював вчителем, потім кореспондентом-організатором районного радіомовлення, а далі був завідуючий відділом радіомовлення редакції газети «Радянське село». Деякий час працював інструктором ідеологічного відділу РК КПУ. Був засновником Перечинської райорганізації Народного Руху України. Працював власним кореспондентом першої демократичної газети «Карпатський край», яку в той час редагував відомий письменник та журналіст Іван Долгош. Василь Мулеса – член Національної спілки журналістів, член Національної спілки письменників України (з жовтня 2016 р.), автор книг «Цвіт ялиці» (1999), «На чатах добра» (2003), «Зірки над Тисою» (2005), «Псоглавці» (2006), «Заричово» (2009), "Синіми берегами" (2011), "Листова повінь" (2016), "Садинець" (2017), "Карпатська балада" (2019), дитяча книжечка загадок "Криниця" (2019), "Ліскові орішки" (2020).
          5 років очолював Закарпатську організацію товариства "Лемківщина", а 8 листопада 2014 року на VI з'їзді лемків України був обраний головою Всеукраїнського товариства "Лемківщина". У 2017 році обраний секретарем Світової федерації українських лемківських об’єднань.

Зокрема під його керівництвом в Закарпатті відбулося відродження діяльності українського лемківського руху. Створив й очолив газету «Лемки Карпат», аматорський драматичний театр «Лемко». Автор, режисер-постановник п’єси «Зірка над Віфлеємом», організував й провів 5 етнічних обласних лемківських фестивалів «Лемківська ватра» в с. Кострино В. Березнянського району. Є співкерівником й співорганізатором Всеукраїнських фестивалів лемківської культури в м. Монастириська Тернопільської області, Зимна Вода Львівської області, фестивалів етнічної культури лемків Івано-Франківської області. 

У 1989 році разом з однодумцями й патріотами Перечинщини організував й очолив Український Народний Рух за перебудову. В тому ж році організував й провів публічну акцію протесту в Перечині, на якій було вперше виконано Державний Гімн України (стадіон «Зоря»). Присутні понад 3000 чоловік, вулицями Перечина учасники маніфестації протесту вперше вийшли під синьо-жовтими прапорами. Влада цьому не могла завадити. Акція стала передумовою створення в Перечині оргкомітету Демблоку демократичних сил. Став головою виконавчого комітету Демблоку. Демблок організував акцію-голодівку за відставку комуністичного керівництва Перечинського району. Результатом акції став саморозпуск Перечинської районної ради, а на адміністративних будинках Перечина було вивішено синьо-жовті прапори.
Учасник Революції Гідності. Подіям в м. Києві присвятив спецвипуск газети «Лемки Карпат».

21 вересня 2019 року Василь Васильович з перечинською делегацією був учасником восьмого відкритого обласного етнофестивалю  «Стежками Лемківщини», який проходив у м. Новоайдарськ Луганської області. Активісти Перечинщини на чолі з Василем Мулесою, неодноразово відвідували Луганщину.

Почесний громадяни с. Зарічово. Нагороджений Грамотами, Почесними грамотами обласної державної адміністрації й обласної ради. Шанувальною грамотою голови Державної митної служби України.

Ковач Юрій Васильович

Поет, народився 14 січня 1955 року в селі Чорноголова Великоберезнянського району. Навчався в Ужгородському університеті на філологічному факультеті. Зараз працює головним редактором Перечинської районної газети «Народне слово».

Юрій Васильович відомий у письменницьких колах численними публікаціями у періодиці, збірками поезії та прози «За любов не судять» (1996) та сатири та гумору «Портрет для столиці» (2000).

Діянич Василь Васильович (1925 – 1980)

Поет, народився 15 липня 1925 року в с. Тур’я-Бистра Перечинського району в сім’ї хлібороба. У 1943 році закінчив Ужгородську гімназію, а в 1949 році – відділення журналістики партійної школи при ЦК КПУ в Києві. Працював у редакції газети «Закарпатська правда». Як поет дебютував у колективній збірці «Тройка» (1942). Після визволення Закарпаття виступав з поезіями в обласній та республіканській пресі, в альманахах і журналах. Вийшли окремі збірки поезій: „З піснею щодня” (1958), „Там, де річка Тур’я” (1961), „Земле, ти чудесна!” (1966), „Смереки осені не знають” (1975), „Цвіт папороті” (посмертне видання, 1985), "Гори ви мої мальовані" (2015). Останнє видання ініційоване Закарпатською організацією Національної спілки письменників України з нагоди 90-річчя від дня народження Василя Діянича.

Вірші Василя Діянича беруть свої витоки з народнопоетичної творчості. Не випадково чимало його поезій покладено на музику, яка ввійшла в золотий фонд репертуару заслуженого Закарпатського народного хору. Василь Діянич – автор багатьох статей і нарисів. Написав також ряд рецензій на вистави, кінофільми, збірники поезій. Окремі поезії В. Діянича перекладені російською, осетинською, угорською мовами. Член Спілки письменників України з 1962 року.

Помер 19 червня 1980 року в Ужгороді, похований на кладовищі Кальварія.

Бобела Софія Іванівна

Потеса, народилася 22 березня 1932 року в селі Копинівці на Мукачівщині, в селянській родині. Здобула вищу педагогічну освіту, вчителювала в Паладь-Комарівській школі Ужгородського району, Порошківській та Сімерській школах Перечинського району.

Друкуватись почала у 1963 році. Відтоді зі сторінок газет побачили світ більше сотні її віршів. Друкувались вірші в обласній і районній газетах. Видано шість друкованих книжок Софії Бобели: „Щиросердна розмова” (1999), „Зичу щастя всім” (1999), „Сказання про Перечин” (1999), „Єдина надія” (2000), „Чарівні слова” (2001), „Сумний передзвін” (2002). Зараз Софія Іванівна проживає в Ужгородському районі.

                                                        Моняк Іван Петрович

Іван Петрович Моняк народився в 1943 р. в с. Ставне, що на Великоберезнянщині. Після закінчення Ставнянської СШ в 1960 р. поступив у педагогічний вуз. Після його закінчення працював вчителем Ужоцької ВШ, служив у війську. З 1966 р. працював в Дубриницькому ЛК – інструктором-методистом зі спортивної роботи та секретарем комсомольської організації.

З 1970 р. трудився у фінансовому відділі В. Березнянського району.

У зв’язку з переїздом на постійне проживання в Перечин працював головою спортивного товариства, згодом – уповноваженим Закарпатського облвиконкому по праці по Перечинському району.

З травня 1980 р. – інструктор по ЦО Перечинського РайСТ.

На заслуженому відпочинку. Свої перші спроби пера зробив ще в 1980 р. в районній газеті.

У 2008 р. прийнятий у Національну спілку журналістів України.

Видання І. Моняка – історико-краєзнавче «Ялинові спогади» (2010), «Гусний: село Ужанської долини» (2013), «Храм твоєї душі» (2014), «Ставне – відлунням часу» (2016). У 2017 році в ужгородському видавництві "Патент" вийшла нова книга Івана Моняка - "На струнах душі". Ця книга водночас і сповідь, і любов до рідного краю, матінки-природи, людей, що його населяють.
У цьому ж 2017 році Іван Петрович видає нову книгу нарисів "Марафон довжиною в життя" (Ужгород "Патент"). Книга про людину спорту, відомого в краї і далеко за його межами легкоатлета-бігуна Миколу Палка, про його рідне село Сіль.
У 2018 році побачила світ книга Івана Моняка "Мандрівка стежинами долі", презентація якої відбулась 25 червня 2018 р. у Перечинській центральній районній бібліотеці.